Ментальна географічна мапа
Ментальна географічна мапа є живою нейромережею образотворчості в просторово-часовому континуумі. Експеримент в спробі зафіксувати сенси, які народжуються образами в перехрещенні часу та простору. Образами, що виражаються символьними мистецькими системами через поезію, прозу, фото, відео, картини, тощо авторами крізь звершення свого досвіду.
Ми, люди, відчуваємо наявність невидимих зв’язків у видимому світі. Як знайти ці зв’язки, виявити причинно-спускові механізми сенсоутворення та яку участь в цьому процесі беруть час і простір? Точніше назвати саме часопростір котрий є найбільшою силою Усесвіту. Чи зможемо ми з нього вийти? Чи не зараз фазовий перехід?
Дефініції
… і всього що видимого і невидимого …
Стежка. Двері. Приємний запах. Сон чи реальність? Хто створює у снах наших простір? Чи існує там час? Звідки приходять всі ці образи? Чи є розум у людей, які сняться? Чому прокидаючись з наших очей течуть сльози? Чому ми так хочемо бодай щось винести звідти сюди, з вічного у тлінне. Загублений рай і надія, яка ніколи не помирає, навіть за вратами пекла. Любов, яка лише розростається і відкривається, то в радості, то у ненависті, але вона жива. І наша нездатність прийняти те, що в нас ніколи й ніколи ніхто не забирав вибір. Дорога додому пролягатиме через тисячі років перероджень. Щоб бути готовими опанувати всі спектри сили і вибирати світло, і бути словом, і вірою творити волю.
Видимий світ
Сенсорна система, або органи чуття — спеціалізовані органи, через які нервова система отримує подразнення із зовнішнього і внутрішнього середовищ і сприймає ці подразнення у вигляді відчуттів. Показники органів чуття є джерелом наших уявлень про оточуючий світ. Так ми сприймаємо простір і час, так вживаємо дійсність,
“Небо смотрю.
Кинжалами звезд сквозь меня обаяют миры,
чувственна их во мне смесь.
Здесь я гость твой и ты моя плоть.
Как измерю её?
Эталонный зал мер и весов пуст.
Кто поверит в глупость?”
Автор.
Міжнародне бюро мір і ваг (фр. Bureau international des poids et mesures, BIMP) — міжнародна організація з визначення еталонів, одна з трьох служб, заснованих внаслідок ухвалення 1875 року Паризької метричної конвенції, з метою затвердження й підтримки міжнародної системи одиниць.
Міжнародне бюро мір і ваг було створене 1 січня 1988 року шляхом реорганізації Міжнародного бюро часу, яке свого часу було створено для реалізації метричної конвенції — угоди, початково підписаної 20 травня 1875 року сімнадцятьма країнами. Воно розташоване в павільйоні де Бретей у Севрі (західному передмісті Парижа), Франція і має екстериторіальний статус.
Відповідно те, що не можна заміряти не вважається видимим світом. Визначення межі видимого і невидимого є змінною. Так те, що увійшло через науку з ментального виміру у дійсність вважається існуючим.
Місце науки
Наука послуговується методами доказовості, які працюють через експеримент.
Експеримент (англ. experiment) — сукупність дослідів, об’єднаних однією системою їх постановки, взаємозв’язком результатів і способом їх обробки. Унаслідок експерименту отримують сукупність результатів, які допускають їхню сумісну обробку і зіставлення.
Наука працює не з причинами, а з симптомами через сугубо дедуктивний метод.
„На тисячу тих хто обриває листя з дерева зла знаходиться лише один, що рубає його під корінь.“
— Генрі Девид Торо
Наука працює виключно в видимому полі з дійсністю і не працює з ментальністю, хіба лише за посередництвом гіпотез. Гіпотеза не вважається аргументом наукової доказовості.
Блаженні ті, що не бачили й увірували.
— Євангеліє від Іоана, 20, 26
Невидимий світ
Душа — істинна подоба Бога для якої простір і час не є впливовими величинами, оскільки вона вічна. Душа виражається сутністю, яка накопичує абсолютний досвід. На даний час не розкрита в людському раціональному, але судячи з всього вона там і не перебуває, отож це нас приводить до місця ірраціонального. І все ж за субординацією у ієрархії системоутворюючого ірраціональне знаходиться вище раціонального і займає місце у його причинності.
Рівні свідомості
Є особистість, є індивідуальність, а є сутність.
Особистість
Тіло і особистість. Належні умовності людини фактом місця свого народження. Ввідні даності такі як: рід, стать, місце і час — вважається, що не являються визначальним у волі вибору людини, але це суперечить тому, що Господь дав людині волю “кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо В ДЕНЬ їди твоєї від нього ти напевно помреш”, а отже як системоутворююче вищого порядку ми маємо виходити з того, що своє земне життя у тілі, людська сутність вибирає сама. Питання радше стоїть у життєствердному проявленні видимого з невидимого.
Добро і зло за модулем одне і те саме. Любов і ненависть за модулем одне і те саме. Різниця лише в різнополярності. Умовно є повзунок від мінус сто до плюс сто. Однак світ дуальний і тому, скажімо звужуючи відчуття ненависті прямопропорційно звужується і відчуття любові. Суть не у виключені одного чи іншого, суть саме у виборі одного перед іншим. Але для того, щоб навчитись триматись балансу важливо пройтись по краях спектру.
Багато критиків припускають, що термін «персона» Берґман запозичив із філософської теорії К. Ґ. Юнґа, який у свою чергу виокремлює поняття «Persona» як своєрідну маску. Ця маска визначає роль людини у суспільстві, приховуючи істинне «я». Розглядаючи стрічку в цьому аспекті, можна побачити в «Персоні» певне продовження сюжету та філософії фільму Берґмана «Особа».
Індивідуальність
Індивідуальність відірвана від даностей особистості і вважається, що її природу визначає воля вибору людини. Однак не акцентує уваги на тому звідки течуть джерела жаги. Індивідуальність має пам’ять яка не є належною до поточного життя і має незручний натяк на наявність понадрозуму, який несе інформацію про відчуття того, що ніколи не переживалось в житті людини, але існує як досвід. Звідки цей досвід береться? Уламки пам’яті, уламки спогадів, уламки бажань. Туга, яка нас приводить в кролячу нору, в задзеркалля власної сутності, в таїнство залів ментальності.
We never learn
We’ve been here before
Why are we always stuck and running from
The bullets, the bullets
— Harry Styles – Sign of the Times
Сутність
Сутніть — душа, аура, кундаліні, ци — в різних культурах працює через різні образні системи. Те, що існує поза буттям. Те, що є подобою Бога.
Та й зробив Господь Бог Адамові та його жінці одежу з шкури і одягнув їх.
— Буття 3, 21.
Звідси “шкурне питання”, бо до того як Адам і Єва не їли плодів з дерева пізнання добра і зла, вони не мали тіл (шкур).
Наші тіла є умовою земного життя, формулою виходу з нього, мірилом стану, портретом Доріана Грея, чарівним дзеркалом.
Quo vadis? Камо грядеш? Куди прямуєш?
Найбільшою трагедією людини є те, що вона вічна, але їх треба померти.
— Олексій Арестович
Архе-місією людини є увійти в повну синхронізацією зі своєю душею, крізь хрест простору і часу (вушко голки), до якого прибите тіло і воскреснути, тобто увійти в свою вічну сутність. Ми виходимо з даності якою вона є, що наші тіла визначаються просторово-часовим континуумом з похідними від нього умовностями, проте це ще не кінець, це лише умовність.
Час
Вважається, що час раціональна, лінійна величина, яка кодується рівномірними відрізками, які є похідними просторових змін. Час тече з минулого, крізь теперішнє у майбутнє з похибкою своєї відносності. Подорожі тілом в часі на даний час не активовані і не практикуються.
Однак зі свідченнями багатьох одкровень майбутнього ми маємо розглянути його величність Час, як не лінійну величину. Як приклад звернемось до тлумачення снів Йосифом зі Старого Завіту.
«І бачив Йосиф сон, і розповів [його] братам своїм: …ось, ми в’яжемо снопи посередині поля; і ось, мій сніп встав і став прямо; і ось, ваші снопи стали навкруги і поклонилися моєму снопові. І сказали йому брати його: невже ти будеш царювати над нами? невже будеш володіти нами? І зненавиділи його ще більше за сни його і за слова його. І бачив він ще інший сон і розповів його братам своїм, говорячи: ось, я бачив ще сон: ось, сонце і місяць і одинадцять зірок поклоняються мені. І він розповів батькові своєму і братам своїм; і насварив його батько його і сказав йому: що це за сон, який ти бачив? невже я і твоя мати, і твої брати прийдемо поклонитися тобі до землі?»
— Буття 37:5-10
Мова символів у древні часи була добре знайома людям. Вони тлумачили сни без особливих підручників і тлумачів. Це було нормально і природно.
Ментальні подорожі, усвідомлені сни зала образів. Майбутнє, яке читається у теперішньому, але має безкінечну величину ймовірностей. Місце подиву — одкровення нового стану.
Розм'якшення годинників, що висять і стікають - образ, що виражає відхід від лінійного розуміння часу.
Улюблені для Далі символи: яйце (життя), море (безсмертя), олива (мудрість), мурахи (тлін, розкладання) - тут зібрані в єдиній композиції. Плинності годин протиставлена чітка і жорстка форма підстав для деталей. На картині вечір, гаряче сонце освітлює ще мис, що врізається в море, але велика частина площі роботи - вже в тіні. Сам вечір, як символ смутку і меланхолії, визначає загальний настрій роботи.
“Часу не існує”, — говорить Ейнштейн.
“Але годинник існує”, — сказав месьє Андре Оннора.
Якщо час тече, кинь в нього камінь. Якщо я тут у теперішньому, то чи можу відчувати поки не звершене майбутнє, у образах пережитого минулого. А якщо ментальні подорожі в часі доконено існують в обидві сторони, як в минуле (спогади), так і майбутнє (візії)?
Простір
Вважається, що простір раціональна величина, яка кодується координатами x, y, z (довжина, ширина і висота) в обов’язковості з приналежністю до об’єкта спостереження – тіла. При кодуванні простору час не використовується, вважається, що час не є похідною у вимірюванні простору.
Однак описування простору без часу не можливе, бо простір і є часом, як його видимою величиною. Простір у часі набуває важливої властивості — позиції і відображає поточне розміщення силових полів, що є станом. Простір набуває стану, який агрегується вірою. Вірою яка працює, як доказ існування видимого. А також оберненопропорційно, вірою яка і є причиною видимого. Ми розглядаємо простір, як місцезародження сенсів — ліфт у вимір творення образів, які стануть дійсністю.
Леона́рдо да Ві́нчі (роки життя: 15 квітня 1452, селище Анк'яно, поблизу Флоренції (Тоскана) — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, Амбуаз)
21 листопада 1783 року, Монгольф'є запустив перший апарат в вільний політ з людьми на борту. Вони пролетіли 8 км. на кулі, яка наповнювалася гарячим повітрям від спалення дров.
Раціональне і ірраціональне
Коли ти бачиш небезпечну дику тварину, то твій шлях вгинається в більше кроків, хоча лише видається, що ти можеш пройти по прямій. Коли ти пишеш букви, вони перетворюються в причинність деформації стану читача, навіть якщо він не являється прямим адресатом, хоча видається, що букви повинні були б залишитися буквами. Коли в твоєму тілі народжується відчуття бажання, воно було набагато раніше часу свого зародження, хоча здається, що його породив випадковим чином мозок. Але чому розумний мозок допускає випадковості, і не може прийняти того, що є порядок вище розуму. Так, кажуть, що люди придумали Бога, як відповідь на відсутність раціонального пояснення, але раціональне пояснення не може наздогнати ірраціональні відчуття вже віки. Чи не варто було б розібратися в тому що раціональне це лише тінь ірраціонального, як є всього лиш його творінням? Можливо і розумно посвяти життя в гонитві за сонячними зайчиками, або за кількістю чого небуть, а можливо варто подивитися на сонце ірраціональними очима.
Якщо: “Рід приходить, рід йде, а земля віковічно стоїть” (Книга Екклізіаста), то хточь же ж повинен за цим наглядати …
Виміри світоутворення
Є дійсність, є ментал, а є реальність.
Дійсність
Уся сукупність видимого світу. Раціональне.
Я плив кораблем по Балтійському морю. Понад товщу води. Попід купола неба. Я сидів у теплій каюті користуючись інтернетом, душем, їжею та іншими принадами епохи. Піді мною і наді мною жива жорстока реальність, те що готове знищити мою людську подобу вмить, забери у мене надбання цивілізації — дійсність. Дійсність, яка створена бажанням жінки і любов’ю чоловіка у війні з реальністю в якої кожен день відбиваючи на полі світу все більше і більше простору і часу, для життя.
Нео багато років прожив в системі і тому звик, що все в житті підпорядковується певним правилам. Слова хлопчика допомагають Нео усвідомити, що в Матриці можливо все. Таким чином, його фраза про те, що «ложки не існує» натякає на те, що головний герой повинен відмовитися від звичної концепції реальності.
Ментал
Область снів та образів поміж реальності і дійсності. Який є місцем образів.
Могила Гермеса була розкрита в напруженому очікуванні подальших чудес, так як вважали, що в ній міститься найбільша таємниця всіх часів. Таємниця ж ця свідчила наступне:
Це єдина істинна — без брехні, певна, повна і найправдивіша.
Як внизу, так і вгорі.
І так як вгорі, так і внизу, щоб здійснити проникнення дива синхронізації речей у їхньому істинному задумі в єдиний Вимір.
Бо так само, як усі речі виникли з цього Виміру посередництвом входження в нього Людини, так і всі речі виникали шляхом пристосування виниклих з цього Виміру речей.
Його творець – сяйво, вхід у нього – відблиск.
Цей Вимір є скрізь де є вітер, а земля причина його.
Він є животворящою силою на всій планеті.
Його сила залишається повною і не вичерпується, коли вона проявляється на землі.
Відділяючи палаюче від темного, тонке від грубого людина дбайливо відточує свій стан духу.
Цей Вимір, як курсуючий ліфт від землі в небо і знову поблажливо сходить на землю проймаючись увагою як вищих так і нижчих обсластей світу.
Таким чином слава світу не належна лише на землі, і той хто входить у цей вимір отримує славу Всього Світу і внизу, і вгорі.
Тому, хто сам стає сяйвом темрява не буде страшною.
Це сила всієї сили, понад силу часопростору тому, що вона підкорить кожну тонку річ і проникне в кожну тверду частину.
Так був сотворений світ.
З цього часу світ розширюється і виникатимуть в ньому найнеймовірніші речі так, як описано вище.
Тому я був названий Гермесом Тричі-найбільшим, так як я володію пізнанням трьох Вимірів вселенської філософії.
Це буквально точно, що я сказав про діяння Сяйва.
Латинський текст скрижалі був відомий ще в Середні століття, вперше він був опублікований в 1541 році в трактаті «Про алхімії», підписаним ім’ям Хрисогон Полидор (Chrysogonus Polydorus), і цей латинський текст багато разів видавався.
Реальність
Вимір поза просторово-часовим континуумом який його визначає.
І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум’яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.
— Буття 3,24
На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово
— Івана 1,1
Реальність це і є Бог, як би ми собі його не уявляли. Універсум. Суть суті. Той кого не можливо побачити і залишитися тілом живим. Той, що поза нашими уявленнями, поза образами.
Що тут відбувається?
Тут жива картографічна місія, ментальна географічна мапа, але не як упорядковування набутої людьми творчості, а радше спостереженням за процесом утворення нового.
Якщо маса проектується в точку і якщо ця точка може бути позначкою на мапі планети, то за роки існування Землі, маємо право допустити, що на певних ділянках вже акумулювалася поки невидима енергія, яку ми маємо відчувати на поверховому. Саме на відчутті, як шостому органі ми акцентуємо.
Ментальність не працює без географії, географія не працює без часу, час не працює без образів, образи не працюють без сенсу. А сенс просто працює.